Визначні пам’ятки Житомира

9

Але вже сьогодні в Житомирі, навіть на малих вуличках, де найдовше тримається старе життя, нелегко знайти щось подібне. Потрібно йти понад Кам’янкою, де щодня падає така руїна, і порядний будинок без характеру заступав її. Навіть центральна частина міста і головні вулиці його не цілком правильно забудовані. Між двома кам’яними будинками в три поверхи раптом несподівано можна зустріти шляхетський дворик, старенький домочок з його ґаночком на стовпчиках, з його «оборками» і «стодолками» і при ньому або взагалі порожнє місце, далі дерева і загони серед ново прокладеної дороги.


На околицях же, там, де благодійники не встигли ще влаштувати бруківки і жителі вволю насолоджуються грязюкою, можна зустріти і просту сільську хату, і так звану жидівську буду, невідомо ким і з якого матеріалу зліплену, і поле після жнив, покрите стернею, і сад фруктовий, вітряний млин, і декілька шпалер та дерев посеред нової дороги, і рів, засипаний сміттям різного роду, і залишки квітника, і т. п. Величезний простір, який займає місто, закінчується на всі боки не передмістями, а сільськими фільварками, хатами, розкиданими полісах, будиночками в садах, тим, чим в давні часи було саме місто. По мірі наближення до центру і міського ринку зникають «дворики» і дерев’яні будівлі, і починаються будинки кам’яні…». Ці спогади зайвий раз підтверджують те, що для Житомира завжди був притаманний власний архітектурний стиль, який в різні часи змінювався в залежності від функціонального призначення будинків та соціального статусу їх власників. Так, у першій половині XIX ст. в місті переважали дві соціальні групи населення — міщани та осіла польська шляхта.

Тому будинки, як правило, будувались з розрахунку на сім’ю господаря. Відсутність «червоної» лінії забудови і єдиних будівельних норм зумовлювали те, що будинки часто розміщувались в глибині садиб, бічними фасадами або під кутом до вулиці. Виключення становив лише центр, де забудова одразу формувалась як рядова і суцільна. Будинки тут розташовувались вздовж вулиць висотою в два-три поверхи. Крім житла, в них розміщувалися торгово-промислові фірми, державні установи та учбові заклади. Скажімо, на Кафедральній та прилеглих до неї Рибній, Шкільній, Гостинній (район Юридики) вулицях цілі квартали складались з кам’яних торгових лавок.

Визначні пам’ятки Житомира

Аналізуючи вже згаданий план 1853 року, видно, що на той час в місті налічувалось 112 кам’яних будинків, з них на Юридиці, Кафедральній та Чуднівській вулицях — 50, на Великій Бердичівській — 20, на Михайлівській та Петербурзькій — 11, на Київській — 6. решта були розкидані в різних частинах міста. В забудові Житомира першої половини XIX ст. не було визначних архітектурних пам’яток, і взагалі вона майже не збереглась до нашого часу.