Крім річок Кам’янки і Тетерева, в Житомирі протікало ще декілька…

7

Крім річок Кам’янки і Тетерева, в Житомирі протікало ще декілька річок та струмків. Серед них Рудавка, що брала початок з озера недалеко від сучасної СШ № 3 і впадала в Кам’янку вище Замкової гори. Інша притока Кам’янки — Коденка -витікала із Хлугового (Хлупового) озера, яке находилось на місці нинішнього Житнього ринку. Перетнувши все місто, Коденка впадала в Кам’янку неподалік від католицького цвинтаря. Ці річки були протягом тривалого часу повноводними, а на Хлуговому озері, за розповідями старожилів, ще на початку XX ст. полювали на качок.


У Житомирі передбачалося розселення городян за соціальним та національним станом. На центральних вулицях зустрічаємо двори підкоморій Якубовського, київського хорунжого Тржецяка, житомирського земського судді Букара, бригадира кавалерії народової Любовидзького та інших представників місцевої знаті. На більш віддалених вулицях та передмістях знаходимо назви явно не шляхетського походження, зокрема такі, як халупа і Мартина Пастуха, Степана Портянки, Онишка Романченка, Яцька Цапа, Павла Гоженка та подібні.

Зазначимо, що прізвище Портянко найдавніше прізвище в Житомирі. Ще в люстрації 1605 року згадується Клим Портянюха. Згодом це прізвище у XIX ст. трансформувалось у Портянко. Його нащадки і нині мешкають у Житомирі.

<b> Входження Житомира до складу Російської імперії </b>

Національний склад населення не відрізнявся різноманітністю. Переважали три етнічні групи: українці, поляки, євреї. Подекуди зустрічаються прізвища Литвин та Білорус. Якщо в розселенні українців та поляків не було чіткого розмежування, то євреї, навпаки, жили компактними групами. Основна кількість єврейських будинків знаходилась у старому місті між кафедральним та поєзуїтським костьолами. Стояли ці будинки впритул один до одного, утворюючи суцільну забудову і часто не маючи навіть дворів. Другим масовим районом єврейської забудови була територія в районі сучасної площі Перемоги. Ще до середини XX ст. ці райони так і залишались головними місцями розселення житомирських євреїв.

Після третього поді Польщі та інкорпорації Волині до Російської імперії Житомир призначається з 1795 року тимчасово, а з 1804 року — остаточно столицею величезної Волинської губернії з населенням майже 4 мільйони чоловік.

Входження Житомира до складу Російської імперії мало суттєві наслідки для його архітектурно-планувального розвитку. Особливо важливим фактором стало надання міст) статусу губернського центру. Головним напрямком тогочасної містобудівної політики Росії була послідовна заміна невпорядкованих планувальних систем, що сформувались стихійно протягом попередніх етапів розвитку, новими планувальними системами з чітко окресленими засадами планувально-просторової регулярності, функціональної доцільності, композиційної довершеності. Певне значення мали і практичні міркування, пов’язані з нагальною потребою впорядкування міської забудови. Одним з яскравих прикладів є містобудівна спадщина забудови Житомира у XIX ст.