Житомир у Незалежній Україні

6
Житомир
Житомир

Події війни 1941-1945 років знову відкинули місто на багато десятиліть назад. Населення Житомира зменшилось до рівня 1874 року (53 тисячі чоловік), квартали центральних вулиць стали суцільним згарищем. Навколо Соборного майдану не залишилось жодного вцілілого будинку. Після визволення міста 31 грудня 1943 року від німецько-фашистських загарбників понад 15 років довелося піднімати його з руїн.


Однією з перших монументальних будівель у 1950-х роках стала помпезна споруда обкому компартії, потім — комплекс будівель обласної виставки досягнень народного господарства, далі — житлові будинки для номенклатури і лише у 60-х роках — перші типові «хрущовки» для трудящих, школи та дитячі садки. На жаль, у повоєнні роки безпідставно було знято з державного обліку і охорони ряд важливих пам’яток історії та архітектури, через що частина з них поступово зруйнувалась (наприклад, чотириповерховий будинок кармелітів по Черняхівській вулиці, який ще в 1944 році перебував у задовільному стані).

У 1955 році був розроблений новий план реконструкції Житомира (архітектор В. Демешко), яким передбачався значний розвиток міста.

Суттєвий поштовх розвитку міста надало будівництво у 1959 році велетня легкої промисловості — льонокомбінату. Разом з ним постали великі підприємства: верстатів-авто-матів, хімічного волокна, склоробне, металоконструкцій, автозапчастин, електронних пристроїв для атомних електростанцій, взуттєве, меблеве, будівельних матеріалів тощо. В зв’язку з цим генплан корегувався у 1962-1967 роках, але його основний показник — кількість населення — за лічені роки (замість 15-20) досяг проектної відмітки.

Завдяки тому, що через Житомир проходив маршрут Олімпійського вогню з Афін, в кінці 1970-х років було здійснено реконструкцію в’їздів до міста. У 80-х роках вузьке шосе на Богунії перетворено на широку магістраль — проспект Миру, де побудовано перший в місті підземний пішохідний перехід. У Східному мікрорайоні комплексно впорядковано найбільший і наймолодший майдан — Польовий. Наприкінці 80-х років почалася забудова нових мікрорайонів Хмільники та Крошня, а також перших кварталів котеджної забудови на Смоківці, Мар’янівці, Крошні, Богунії, Довжику та інших районах міста. Поступово розвивався міський електротранспорт, який сьогодні має 13 маршрутів протяжністю понад 130 кілометрів. Побудовано Богунський, Подільський, Руднянський мости через річку Кам’янку та Підвісний міст через Тетерів. У 1973 році місто поділено на два адміністративних райони — Богунський і Корольовський.