На посаді ключаря Адріян Пурієвич прослужив 15 років, а з 8 квітня…

6

На посаді ключаря Адріян Пурієвич прослужив 15 років, а з 8 квітня 1884 року став кафедральним протоієреєм. Разом зі своєю основною роботою він займався різноманітною громадською діяльністю. Член Волинської духовної консисторії, член-кореспондент Волинського губернського статистичного комітету, депутат від духовенства у Волинському в селянських справах присутствії, член Губернського присутствія забезпечення побуту православного духовенства. Це лише деякі з різноманітних справ і обов’язків настоятеля Житомирського Преображенського кафедрального собору Адріяна Романовича Пурієвича.


За багаторічну бездоганну службу був удостоєний багатьох церковних та світських нагород, зокрема Орденів Св. Анни III ступеня та Св. Володимира III і IV ступенів. Помер А Р. Пурієвич 19 червня 1891 року, залишивши по собі добру пам’ять нащадків.

<b> Микола Миколайович Трипольський </b>

Помітний слід у вітчизняній науці залишив його син Костянтин Адріянович, який з золотою медаллю закінчив Житомирську чоловічу гімназію та Київський університет Св. Володимира. Займався фізіологією рослин, проблемами фотосинтезу, був професором ботаніки Київського університету, автором багатьох підручників.

Рис. 42. М. М. Трипольський

Микола Миколайович Трипольський народився у с. Рожів Київської губернії (тепер село Макарівського району) в родині парафіяльного священика. Духовну освіту здобув у Києві. Послідовно закінчив училище, семінарію та академію. Здібного випускника залишили на викладацьку роботу в академії, де він залучився до краєзнавчої діяльності, був обраний членом-кореспондентом академічного церковно-археологічного товариства. За сімейними обставинами М. Трипольський опинився в Житомирі, де й пройшло все його подальше життя. Тут з 1873 року він спочатку служив настоятелем Свято — Сергіївської церкви при чоловічій гімназії. Крім того, в гімназії та інших учбових закладах міста викладав Закон Божий. Був членом Волинської єпархіальної ради, попечителем Крошнянської церковнопарафіяльної школи. Його активна діяльність врешті привернула увагу духовного начальства. У 1884 році М. Трипольського було призначено ключарем кафедрального собору, де він змінив А. Пурієвича. А у 1890 році, після виходу останнього за штат, посів місце кафедрального протоієрея.

Рис. 43. Священнослужителі собору. Фото XIX ст.

Ось так тісно переплелися долі двох непересічних особистостей, які відіграли визначну роль у духовному і громадському житті краю. Тут, у Житомирі, М. Три-польський не полишав і свого захоплення церковною історією та краєзнавством. У1878 році він захистив дисертацію на ступінь магістра богослов’я на тему «Уніатський митрополит Іпатій Потій та його проповідницька діяльність».

М. М. Трипольський був одним із засновників у 1893 році Волинського єпархіального давньо сховища та членом розпорядчого комітету Волинського церковно-археологічного товариства, відкритого в 1894 році. Микола Миколайович стояв у витоків створення в 1900 році першої наукової фундації краю — Товариства дослідників Волині, в якому беззмінно очолював історичну секцію. Мав великі організаторські здібності. Саме під його керівництвом на земельній ділянці по Вільській вулиці, що належала собору, розпочалося спорудження власного приміщення Церковно-археологічного товариства з музеєм і бібліотекою. На початку XX ст. в цьому музеї зберігалося одне з найбагатших в Україні зібрань церковних старожитностей.