На тій самій карті можна побачити лише два місця скупчення торговельних…

6

На тій самій карті можна побачити лише два місця скупчення торговельних лавок: уздовж Київської вулиці по периметру майдану «Ринок» (тобто у старому середньовічному Житомирі) та вздовж важливого на той час торговельного шляху до містечка Вільськ (Черняхівський шлях). Останнє місце і є Торговиця. Тут ми бачимо кам’яниці (будинки з магазинчиками), що належали євреям-торговцям: Виннику, Крамарю, Кравцю, Кантору, Різнику, Швецю, Пекарю, Скляру, Шинкарю та іншим, прізвища котрих самі свідчать про професії їх господарів.


Таким чином, територія сучасної площі Перемоги в кінці XVIII ст. була своєрідним «дублером» старого середньовічного центру міста з тією лише різницею, що на Торговиці (у порівнянні з посадом) будинки розташовувались не впритул, а на деякій відстані один від одного. Адже в посаді, що формувався у середньовіччі в період дії Магдебурзького права, з домовласників брали податок на вікна, що змушувало їх будувати оселі впритул одна до одної. На Торговиці, у цьому важливому, але ще мало схожому на справжнє місто місці, і було споруджено у 1770-1790-х роках кам’яну уніатську Василіанську церкву.

Саме в ній після утворення у 1795 році Волинської губернії й розмістився головний православний храм губернії. Однак церква вміщувала близько 200 прихожан, тому у 1844 році в Петербурзі було складено капітальної реконструкції Василіанського храму. Ним передбачалось значне збільшення будівлі за розмірами, перетворення церкви у п’яти купольну споруду в грецькому стилі. затвердив власноручно Микола І.

<b> Реконструкція уніатської церкви </b>

Протягом першої половини XIX ст. становище православної церкви залишалося досить скрутним. Можна лише собі уявити, яким був стан сільських православних храмів, якщо навіть у губернському Житомирі під час богослужінь на парафіян крізь прогнилу стелю лилися потоки дощової води, а крізь дірки у куполі залітали птахи. За ці півстоліття в Житомирі було споруджено лише один православний храм — Яковлевську церкву на Російському цвинтарі, та й то коштом фізичної особи.

Одна сповіщає про те, що — пам’ятка архітектури державного значення, побудована в 1867-1874 роках, а інша — про те, що це така ж пам’ятка, але вже діюча з 1752 року! Друга табличка більш рання за віком, її встановили відразу ж після Великої Вітчизняної війни. Можливо, тоді мались на увазі фундаменти колишньої уніатської церкви? Але ж вона побудована, як ми вже знаємо, в 1770-1790-х роках.

У 1851 році, через сім років після затвердження проекту реконструкції Василіанської церкви, розпочались роботи з перебудови старого уніатського храму та прибудови дзвіниці. На жаль, проект реконструкції не зберігся. В цей період був розроблений новий генеральний план розвитку Житомира, за яким передбачалося прокладання мережі вулиць радіально-кільцевої орієнтації. В зв’язку з цим роль Соборної площі, до якої примикали основні радіальні вулиці міста, значно посилювалась, і будівництво в її північній частині важливої громадської будівлі, яка ставала одночасно однією з основних домінант міста, було важливою будівельною задачею зодчих. Проект організації центральної частини Житомира в узгодженні з новим генеральним планом був затверджений Міністерством внутрішніх справ 1 травня 1864 року.