Однак у зв’язку з тим, що дитинець з північного…

7

Однак у зв’язку з тим, що дитинець з північного сходу і сходу був оточений земляним валом та глибокими рукотворними ровами, шляхи, що вели до нього, перехрещувалися не в центрі старого Житомира, а в його передмісті — поблизу східної брами міста, влаштованої в земляному валу, тобто там, де нині Соборна площа.


Рис. 29. Пам’ятний знак на честь 1100-річчя Житомира на Замковій Горі

Все сказане підтверджує карта Житомира 1781 року. Залишається лише допомогти читачеві зорієнтуватися, вказавши для «прив’язки» місцезнаходження деяких сучасних об’єктів.

У центрі майдан)’ «Ринок» (на карті торгові ряди у центрі) нині міститься пам’ятний знак, встановлений до 1100-річчя Житомира. Вулиця Київська, що вела від земляного валу до Замку, нині Кафедральна. А сам Замок (на жаль, до нашого часу не зберігся), оточений високою огорожею і ровом, через який був перекинутий підйомний міст, знаходився на горі, на лівому боці нинішньої Замкової вулиці (тепер на цьому місці висотний корпус № 2 Державного архіву Житомирської області).

Всі землі, що лежали за межами Замку і посаду, на той час були, фактично, передмістям Житомира. В їх числі й ті, що розташовувались між двома старими гужовими шляхами, які вели від Замку до містечка Черняхова і до села Вереси. Сьогодні це, відповідно, вулиці Перемоги і Київська, а тоді, як засвідчує карта, складена міським архітектором Казимиром Даховським, — вулиця Черняхівська і шлях на Вереси.

Якщо уважно придивитися до фрагмента карти 1781 року, то ми побачимо, що найменш освоєною (з містобудівної точки зору) була та частина земель, яку сьогодні займає сучасна площа Перемоги, тобто ділянка землі, що розміщувалася між цими шляхами. Вона належала російській місії" (ця місія і семінарія були засновані католицькою церквою в Житомирі ще 1776 року) і була огороджена. Саме тут і буде споруджений в майбутньому Спасо — Преображенський . Тоді ж ця досить велика територія місії (на плані під цифрою 16), що становила 229 200 квадратних ліктів землі (тобто 5,2 га), простягалася від садиби Сидора Портянки до річки Коденки, що протікала у північному передмісті від Хлугового озера (тепер район Житнього ринку) до річки Кам’янки. Тобто територія місії закінчувалася приблизно на місці нинішнього тролейбусного депо № 1. Вона являла собою, як видно на плані, витягнутий на північ прямокутник, у південній частині якого знаходилось лише декілька значних за розміром будівель. Найзначимішою була західна частина ділянки, де згодом було споруджено греко-католицьку уніатську церкву. Про це свідчать документи Центрального історичного архіву України в Києві, датовані 1879 роком. В одному з них, зокрема, зазначається польською мовою: «На Торговиці церква християн греко — уніатів, камінна, незакінчена».