Поряд з ремеслом у Житомирі розквітали і різноманітні…

6

Поряд з ремеслом у Житомирі розквітали і різноманітні промисли — поташевий, селітряний, винокурний, пивоварний. Про два останні і зараз нагадують топоніми, що збереглися в Житомирі, — це, зокрема, Винокурний та Пивоварний провулки, а також хутір Бровар, що існував на правому березі Тетерева, навпроти сучасного міського парку відпочинку ім. Гагаріна. Продукція, вироблена у винокурнях та броварнях, збувалась у корчмах, яких у Житомирі існувало чимало. Так за люстрацією 1475 року їх налічувалось 12, а в 1501 році — вже 20.


Важливу роль в економіці міста відігравало млинарство. У 1545 році в Житомирі діяло два водяних млини. В подальшому їх кількість досягла чотирьох. Розташовувались водяні млини переважно вздовж річок Кам’янки і Тетерева. Таким чином, спеціалізовані промисли розвивались) тісному зв’язку з економікою феодального міста.

Перебуваючи у складі Великого князівства Литовського, феодальний Житомир до середини XVI ст. поступово набував значення адміністративного, економічного та оборонного центру Правобережної України.

У 1559 році Житомир затверджується столицею повіту з «привілеєм на повітові сеймики». Як стверджує історик Павло Клепацький, це був час розквіту і розвитку міста, що вело активну торгівлю з багатьма містами Литви, Польщі та більш віддаленими містами.

Очевидно міграція з-під гніту польських магнатів до Запорізької Січі призвела до тимчасового зменшення населення в Житомирі. У 1571 році в місті налічувалось лише 117 дерев’яних будинків. Видатний історик М. С. Грушевський на підставі літописних документів XVI ст. дійшов висновку, що в цей період у Житомирі занепала торгівля, зменшився потік транспорту через місто. Згодом подальші політичні події знову дали поштовх розвитку Житомира.

У1609 році в Житомирі вже було 246 міщанських і 16 шляхетських дворів. Переважало українське населення, хоча документи середніх віків згадують татар, литовців, поляків, а також німців і турків.

На жаль, Житомир з такою мирною назвою весь час потерпав від завойовників і знав у своїй історії далеко не мирні часи. У 1648-1667 роках місто було ареною подій національно-визвольної війни українського народу. Після Андрусівського перемир’я 1667 року, за яким Лівобережна Україна і Київ відійшли до Росії, а Правобережна лишилась під Польщею, Житомир став головним містом Київського воєводства. Ця обставина відіграла вирішальну роль у подальшому прискореному розвитку Житомира. Втім, вперше «мундир старшого міста» в регіоні він одягнув ще у 1471 році, коли Київське князівство підпало під владу Литви і стало воєводством, а Житомир — центром староства (повіту).

З люстрації Житомирського староства за 1662 рік дізнаємось, що замок перебував у доброму стані, був оточений з одного боку валом (на місці східної межі — нинішнього Соборного майдану) завдовжки 312 метрів, а з іншого мав неприступну кручу над Кам’янкою.