«Про давність Житомира можуть свідчити підземні погреби, які у формі…

5

«Про давність Житомира можуть свідчити підземні погреби, які у формі правильних коридорів проходять під землею на декілька ліктів нижче поверхні. З часу, коли місто почало розширюватись і в ньому споруджувались великі кам’яні будівлі, підземні погреби відкрились у кількох пунктах. З цього можна зробити припущення, що житомирські підземні ходи, які починались від берегів річки Кам’янки, тягнулися до стародавнього «замчиська» і від нього до річки Тетерів. Вони являли собою своєрідні підземні галереї, склепіння, обкладені цеглою. Подекуди ходи розширюються і утворюють розгалуження, де у різні боки розходяться по кілька галерей».


У кінці XIX — на початку XX ст. вивченням підземних ходів міста і околиць займались відомі дослідники В. Б. Антонович і С. С. Гамченко. Як стверджують науковці, виникнення підземних ходів у Житомирі припадає на XIV ст., тобто на час, який співпадає зі спорудженням першого дерев’яного замку.

Яким же було їх призначення? Безсумнівно — оборонне. Використовуючи підземні ходи, захисники замку пробиралися ними у ворожий тил і завдавали несподіваних ударів. Через ходи гарнізон замку отримував підкріплення і підтримував зв’язок із зовнішнім світом під час облоги. Один з виходів був прокладений навіть у товщі кристалічних порід, що з технічних причин зробити у той час було надзвичайно складно. В підземних галереях під час напад) ворогів знаходили притулок жителі міста. До того ж вони могли через підземелля залишити місто.

Підземні ходи, як правило, прокладались у товщі лесу — осадочної гірської породи, яка відзначається високою водостійкістю і природною міццю. Завдяки цьому склепіння ходів утримувались без допоміжних кріплень протягом багатьох віків і збереглися до наших часів. Розміри ходів становлять до півтора метра завширшки і два-три метри заввишки; деякі з них обкладені цеглою. Такими ходами, не згинаючись, могли проходити поряд дві людини.

Проведені дослідження дозволили підтвердити відомості про існування широко розгалуженої системи підземних поверхів міста, важливої складової частини оборонного комплексу середньовічного Житомира.

Соціальна структура середньовічного Житомира складалася з трьох основних груп: заможної верхівки, посольства і бідноти. На верхніх щаблях соціальної драбини стояла нечисленна верхівка купців та заможних міщан, які, користуючись своїм становищем, займали посади в магістраті і фактично управляли всім міським життям. Міщанам належали садиби, а також розташовані в околицях «ґрунти», тобто польові ділянки. Частина населення належала до «посольства», середнього прошарку городян, який складали торговці і ремісники. Найбільшу групу населення становила біднота, жебраки, коморники, які проживали в убогих халупах або взагалі не мали власного житла.

До привілейованої верстви населення Житомира належали також представники заможної шляхти, що мали свої будинки, підданих, і володіли великими ділянками міської території. Феодали і шляхта не підлягали юрисдикції міського } самоврядування, а тому користувались більшими правами, ніж решта міщанського населення Житомира.