Передмістя

5

Рис. 1. Передмістя Поділ

Під час розкопок виявлено ряд інших матеріалів давньоруського часу, зокрема глиняні біконечні прясла, залізні ножі, сокири, уламки скляних браслетів, наконечник стріли ромбічної форми тощо.

<b> Поселення на Замковій горі </b>


У різні часи на Замковій горі також виявлено і деякі випадкові знахідки. Зокрема, у 1959 році було знайдено наконечник сулиці Х-ХІІ ст., у 1971 році під час риття траншеї знайдено печатку, яка, як вважає петербурзький археолог А. Молчанов, належала дружині (жінці) київського князя Костянтина Всеволодовича і датується приблизно 1205-1208 роками.

За результатами розкопок визначено планувальну структуру поселень. Встановлено, що поселення на Замковій горі складалося з двох частин: дитинця і посаду або окольного граду.

Рис. 2. Місце розташування стародавнього Житомира.

Дитинець розташовувався на місті, де тепер знаходиться один з корпусів Державного архіву Житомирської області, і займав площу близько 1,5 га.

Посад, або окольний град, простягався на схід від дитинця. За підрахунком О. О. Тарабукіна посад займав територію близько 2-х га. Із західної сторони посад обмежувався сучасною вулицею Замковою, із східної — Замковою площею, з північної провулком Щолом — Алейхема і садибою Хрестовоздвиженської церкви, а з півдня — сквером, що знаходиться між вулицями Кафедральною і Рильського. Заданими М. Трипольського та С. Гамченка, посад мав свої укріплення, залишки яких спостерігалися цими дослідниками наприкінці XIX ст. Інші два поселення, що прилягають безпосередньо до Замкової гори, виявлено на території, що обмежується Замковою площею і вулицею Басейною, а також на терасоподібній площадці у південно-східного підніжжя Подільської гори.

Не викликає сумніву, що поселення на Замковій горі відігравало важливу оборонну роль. Про це свідчить й вибір місця його заснування. Розташоване при злитті річок Кам’янки і невеличкої Рудавки, поселення з двох сторін було захищено від ворогів природними водними рубежами з високими неприступними берегами, а з третьої — кріпосними стінами.

Поселення на Замковій горі мало ще одну суттєву перевагу. Воно знаходилося на умовній межі так би мовити двох світів осідлого і кочового, Полісся і Лісостепу — і було надійно прикрите лісами від степових орд.