На розі Бердичівської вулиці Бульвару…

7

Рис. 14. На розі Бердичівської вулиці Бульвару

І все ж місто розбудовувалося. Якщо на 1800 рік в місті проживало 5 тис. жителів то у 40-х роках кількість населення його становило вже 25 тисяч осіб. У1845 році перший генплан відкоригували. Зокрема, ним було передбачено будівництво бульварного кільця ближче до центру. Його перша частина — нинішній Старий бульвар — закладено за участі польського письменника Аполло Коженьовського — батька відомого англійського письменника Джозефа Конрада. Кошти на будівництво бульвару внесли відомі житомирські родини, серед них — сім’я міського лікаря Леонтія Лятошинського — дідуся видатного композитора Бориса Лятошинського.


<b>Реконструкція старого бульвару</b>

У 1980-х роках Старий бульвар капітально реконструювали, за що авторам проекту — житомирським архітекторам О. Зелінському та М. Іванчуку присвоєно звання лауреатів Державної премії України в галузі архітектури.

Рис. 15. Будинок Волинського окружного суду

Поступово утверджуючись в ролі головного міста губернії, маючи вигідне транспортне сполучення з Києвом, Овручем, Бердичевом та західним кордоном, нарешті, знаходячись в оточенні чудової мальовничої природи і на досить тоді повноводих річках, Житомир ставав дедалі значимішим містом Правобережної України. Вже в середині XIX ст. він — шостий за кількістю жителів після Києва, Севастополя, Миколаєва, Одеси та Бердичева. Меншими за нього були Харків, Катеринослав і багато інших (тепер великих) міст.

У 1855 році на Пушкінській вулиці постає велична будівля театру (арх. І. Штром), сцена якого пам’ятає таких корифеїв мистецтва, як М. Щепкін, В. Давидов, А. Олдрідж, Т. Сальвіні, П. Віардо, Г. Федотова, Л. Собінов, М. Кропивницький, М. Старицький, М. Заньковецька, М. Садовський… Врешті, всіх не перелічиш. Але й згадані імена свідчать про насичене культурне життя житомирян.

Рис. 16. Архієрейське подвір’я. Гравюра Сестро де Лаутарикена

У 1866 році відкривається перша в краї публічна бібліотека. Початок її діяльності пов’язаний з відомим літературознавцем і бібліографом Володимиром Боцяновським. При бібліотеці створили геологічний відділ (виставку мінералів), попередника і предтечу нинішнього краєзнавчого музею.