Замок ХІV ст. Реконструкція В. Капітанюка

7

Рис. 3. Замок ХІV ст. Реконструкція В. Капітанюка

На кінець XIV ст. Житомир входив до складу Київського князівства і перебував у залежності від місцевого князя. У 1392 році Житомир увійшов до складу Великого князівства Литовського. Саме в зв’язку з цією подією місто вперше згадується в літопису. У числі перших міст Великого князівства Литовського Житомир отримав право на самоврядування — Магдебурзьке право.


Це право звільняло місто з-під влади та юрисдикції адміністративних і судових органів, і навіть з-під загального законодавства держави, а також регулювало основні сторони життя міського населення — ремісництво, торгівлю, володіння землею тощо.

<b> Герб Житомира </b>

Встановлювався відповідний порядок діяльності органів міського самоврядування, суду, ремісничих та купецьких об’єднань, оподаткування населення, вирішувались питання благоустрою міста, охорони громадського порядку.

Рис. 4. Казимір Ягеллончик

Житомир вперше отримав Магдебурзьке право у 1432 році, але через складну політичну ситуацію, що склалась на той час у Великому князівстві Литовському, пройшло ще 12 років для остаточного його затвердження.

У 1444 році привілеєм короля Казимира Ягеллончика Житомир було віднесено до 15 найбільших міст Великого князівства Литовського з наданням цього права. У цей час з’являється і міський герб.

Основним засобом захисту городян і мешканців довколишніх сіл слугував замок, споруджений у XIV ст. на високому важкодоступному пагорбі у межиріччі Кам’янки і Рудавки (від останньої тепер залишився яр з невеликим струмком). Перший замок, як і всі будівлі в місті, був дерев’яним, тому безжалісний час не залишив нам ні решток цієї споруди, ні земляних оборонних валів. Уявлення про конструктивні особливості замку-фортеці нам дозволяють зробити фахівці — історики, археологи, архітектори, застосовуючи метод реконструкції.

Рис. 5. Герб Житомира

У цій копіткій праці вони використовують середньовічні документи, матеріали археологічних розкопок. Який же вигляд мав житомирський замок у ті далекі часи? Його стіни були зроблені з городень — зрубів, складених із соснових колод. У насипних земляних валах застосовувались зруби, засипані землею. Вздовж гребеня земляного валу встановлювались порожні зруби, що утворювали суцільну стіну з окремими приміщеннями — клітями. Верхня частина городень була обладнана невеликими навісними галереями, які дозволяли вести обстріл простору біля підніжжя стіни. На бойові майданчики городень захисники піднімались спеціальними драбинами. З зовнішнього боку городні обмащувались глиною, а зверху накривались товстими дошками. Головними вузлами оборони замку були трьох’ярусні башти шестикутної форми, для надійності зрублені у дві стіни. Башти були обладнані тими ж фортифікаційними засобами, що й городні, — під ся биттями, помостами, драбинами, а також бійницями, які прорубувались у кожному ярусі. Через дві башти проходили ворота з підйомним мостом. На території замку знаходились арсенал, господарські та житлові приміщення, церква. Замок був оточений глибоким ровом та земляним валом, по гребеню якого проходив паркан з вертикально вкопаних у землю колод, обплетених хмизом і обмазаних глиною.