Вулиця Іларіонівська

6

Рис. 34. Вулиця Іларіонівська. Гравюра Сестро де Лаутарикена

Внаслідок цього споруджений храм на багато десятиріч став головною архітектурною домінантою міста, аж поки в кінці 50-х років XX ст. радянські зодчі не додумалися «закрити» його житловою п’яти по верхівкою для старих більшовиків з магазином «Темп». Зміна розташування собору унеможливила використання залишків старих стін і фундаментів зруйнованого храму, що з інженерної точки зору автора проекту також уберігало новобудівлю від неочікуваного нерівномірного осадку окремих частин споруди, як це вже сталося раніше. Такі висновки знаходимо в акті комісії, призначеної волинським губернатором для визначення місця під забудівлю собору та розвідки властивостей грунту.


Члени комісії кафедральний протоієрей Сольський, старший чиновник з важливих доручень при губернаторові Прибитков, губернський архітектор фон Міквіц, інженер Аврінський, оглядаючи місце, відмітили, що найзручніше розташування майбутнього храму має бути таке, щоб «сделать его более открмтым для глаза со всех сторон» та забезпечити «правильносте, положення к главной проезжей шоссированной улице».

Рис. 35. Сучасний вид на Спасо — Преображенський

Причому була прийнята відстань з протилежного боку шосе (тепер вулиця Перемоги) у 26 сажень (55,47 метра). Далі на схід (в сторону нинішнього готелю «Житомир», а тоді поруч з великим озером) посунути будівлю виявилось нераціональним, оскільки дослідження ґрунту, які проводились поручником Пархоменком, виявили, що в цьому напрямку його несуча здатність слабка. Тому побудований тут через сто років готель виріс із застосуванням фундаменту на палях.

Першим виконавцем робіт на будівництві собору, розпочатого 22 лютого 1866 року, став інженер-поручник Пархоменко. Відповідальним за будівництво призначили архітектора Бетюцького.

Рис. 36. Один з проектів Спасо — Преображенського собору

Досвідчений фахівець, який добре пам’ятав історію зі зведенням попереднього храму, нове будівництво тримав під пильним наглядом, постійно залучаючи провідних архітекторів та інженерів-будівельників для надання практичних порад і консультацій. Найсуттєвіші зауваження щодо проекту зробив академік архітектури К. Я. Маєвський. Практичну ж доробку проекту здійснили відомі зодчі — академіки Е. І. Жибер, К. К. Рохау. за плечима яких було багато відомих архітектурних споруд у Петербурзі, інших містах Російської імперії та за кордоном.