Волинська духовна семінарія

6

Рис 40. Волинська духовна семінарія

Він певний час займав адміністративні посади в Чернігівській і Переяславській єпархіях. Цей фактор став визначальним у переведенні його до новоутвореної Волинської єпархії для зміцнення кадрів духовенства.


Наступником Веледницького на посаді настоятеля Житомирського собору став Петро Сольський, з яким пов’язаний значний період в духовному житті Житомира. Виходець із старовинного роду священиків, він був одним з перших випускників Волинської духовної семінарії. Навчався у Київській духовній академії, але семінарське начальство відкликало Сольського на викладацьку роботу. В Острозі, де на той час знаходилася семінарія, він одружився з рідною сестрою тодішнього Волинського єпископа Стефана Романовського. Очевидно, цей шлюб і сприяв швидкому просуванню Сольського по службі. 1820 року його було призначено Житомирським повітовим протоієреєм. На цій посаді він прослужив 46 років. Помер на 94-му році життя, похований на Вільському православному цвинтарі в Житомирі. Могила збереглася до наших днів.

Рис 41. Церква Св. Олександра

Невського при Волинській духовній семінарії Петра Сольського змінив протоієрей Арсеній Овсянкін. Саме йому судилося освятити у 1874 році новозбудований Спасо-Преображенський . Яскравого сліду у своїй діяльності він не залишив, але удостоївся честі потрапити на сторінки відомого твору В. Г. Короленка «Історія мого сучасника». А Овсянкін служив законовчителем у Житомирській чоловічій гімназії, де в той час навчався юний Володя Короленко.

Серед інших настоятелів собору слід відмітити Адріяна Пурієвича і Миколу Трипольського, кожний з яких заслуговує на окрему розповідь. Уродженець Волині, син псаломщика Адріян Пурієвич успіхів у своїй службовій кар’єрі досяг завдяки особистому сумлінню і здібностям. Після закінчення Волинської духовної семінарії та Санкт-Петербурзької духовної академії повернувся на Волинь, до Кремінця. Маючи ступінь магістра богослов’я, викладав у Волинській семінарії фізику, математику, грецьку мову та інші науки. А. Пуріевич стояв у витоків краєзнавчого руху на Волині. За розпорядженням правління Волинської семінарії в листопаді 1850 року А. Пурієвичу разом з іншими викладачами М. Уводським, А Добротворським та К. Жуковичем було доручено складання історико — статистичного опису Волинської єпархії. Але через ряд обставин невдовзі ця робота була припинена у зв’язку з виїздом членів групи з Кременця на інші місця служби. Зокрема, А. Пурієвич за власним бажанням був рукопокладений у священики і призначений настоятелем соборної церкви у Старокостянтинові. В березні 1869 року він отримав підвищення по службі і був переведений до єпархіального Житомира. Це призначення було не випадковим. У той час в Житомирі завершувалося спорудження нового кафедрального собору, до якого підбиралися й відповідні кадри. А. Пурієвича призначили соборним ключарем (друга за рангом після настоятеля посада). Того ж таки 1869 року до Житомира з села Білосток Ковельського повіту було переведено чоловіче духовне училище, наглядачем якого став А. Пурієвич.