Рис 40. Волинська духовна семінарія

Він певний час займав адміністративні посади в Чернігівській і Переяславській єпархіях. Цей фактор став визначальним у переведенні його до новоутвореної Волинської єпархії для зміцнення кадрів духовенства.

Наступником Веледницького на посаді настоятеля Житомирського собору став Петро Сольський, з яким пов’язаний значний період в духовному житті Житомира. Виходець із старовинного роду священиків, він був одним з перших випускників Волинської духовної семінарії. Навчався у Київській духовній академії, але семінарське начальство відкликало Сольського на викладацьку роботу. В Острозі, де на той час знаходилася семінарія, він одружився з рідною сестрою тодішнього Волинського єпископа Стефана Романовського. Очевидно, цей шлюб і сприяв швидкому просуванню Сольського по службі. 1820 року його було призначено Житомирським повітовим протоієреєм. На цій посаді він прослужив 46 років. Помер на 94-му році життя, похований на Вільському православному цвинтарі в Житомирі. Могила збереглася до наших днів.

Рис 41. Церква Св. Олександра

Невського при Волинській духовній семінарії Петра Сольського змінив протоієрей Арсеній Овсянкін. Саме йому судилося освятити у 1874 році новозбудований Спасо-Преображенський собор. Яскравого сліду у своїй діяльності він не залишив, але удостоївся честі потрапити на сторінки відомого твору В. Г. Короленка «Історія мого сучасника». А Овсянкін служив законовчителем у Житомирській чоловічій гімназії, де в той час навчався юний Володя Короленко.

Серед інших настоятелів собору слід відмітити Адріяна Пурієвича і Миколу Трипольського, кожний з яких заслуговує на окрему розповідь. Уродженець Волині, син псаломщика Адріян Пурієвич успіхів у своїй службовій кар’єрі досяг завдяки особистому сумлінню і здібностям. Після закінчення Волинської духовної семінарії та Санкт-Петербурзької духовної академії повернувся на Волинь, до Кремінця. Маючи ступінь магістра богослов’я, викладав у Волинській семінарії фізику, математику, грецьку мову та інші науки. А. Пуріевич стояв у витоків краєзнавчого руху на Волині. За розпорядженням правління Волинської семінарії в листопаді 1850 року А. Пурієвичу разом з іншими викладачами М. Уводським, А Добротворським та К. Жуковичем було доручено складання історико — статистичного опису Волинської єпархії. Але через ряд обставин невдовзі ця робота була припинена у зв’язку з виїздом членів групи з Кременця на інші місця служби. Зокрема, А. Пурієвич за власним бажанням був рукопокладений у священики і призначений настоятелем соборної церкви у Старокостянтинові. В березні 1869 року він отримав підвищення по службі і був переведений до єпархіального Житомира. Це призначення було не випадковим. У той час в Житомирі завершувалося спорудження нового кафедрального собору, до якого підбиралися й відповідні кадри. А. Пурієвича призначили соборним ключарем (друга за рангом після настоятеля посада). Того ж таки 1869 року до Житомира з села Білосток Ковельського повіту було переведено чоловіче духовне училище, наглядачем якого став А. Пурієвич.

You may also like

This website uses cookies to improve your experience. We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish. Accept Продолжение