Сучасна вулиця Замкова

9

Рис. 6. Сучасна вулиця Замкова

Про те, який вигляд мав Житомирський замок, дізнаємося з люстрацій (описів). Перші відомості про нього містяться у люстрації Київської землі 1471 року. Хоча люстрація не подає детального опису самого замку, але містить відомості про його озброєння. Так, у розпорядженні гарнізону знаходилось чотири великих гармати і п’ять тарасниць. Тарасницями називались гармати без лафетів, котрі встановлювались на стінах і були призначені спеціально для оборони фортеці.


<b> Сільське господарство </b>

Протягом своєї багатовікової історії замок неодноразово зазнавав руйнувань, а то й повного знищення, тому вигляд його постійно змінювався. Як один із форпостів на південно-східних околицях Великого князівства Литовського, Житомир найбільше потерпав від татарських набігів. За підрахунками, зробленими на підставі літописів, протягом кінця ХІУ-ХУІ ст. відбулось понад 30 таких нападів. Так, 1399 року після невдалої для військ Великого князя Литовського Вітовта битви на річці Ворсклі, татари дійшли аж до Житомира і спалили його. Особливо спустошливим був набіг 1482 року хана Менглі — Гірея, під час якого були спустошені Київщина, Волинь, Поділля, а Житомир спалено вщент.

Рис. 7. Житомир у 1805році. Реконструкція В. Олійника

Точну дату будівництва нового замку дозволяє встановити люстрація 1545 року, в якій зазначено, що «замок недавно вроблен, только сего лета доконан». Збудований за звичайними для того часу будівельними зразками, новий житомирський замок дещо відрізнявся від попереднього. Перш за все зменшилась його територія, а сама Замкова гора внаслідок будівельних робіт розкопана, через що зменшилась обороноздатність замку і він став доступнішим для штурму.

На важливе значення Житомира як оборонного центру звертає увагу М. С. Грушевський. У статті «Козацтво на Україні» він, зокрема, зазначає: «На кошти уряду — із стратегічних міркувань — його урядовцями були відбудовані протягом першої половини XVI ст. головні прикордонні замки — Київ, Остер, Канів, Черкаси, Житомир, озброєні артилерією й населені військовими гарнізонами».

Як стверджує відомий український історик Іван Крип’якевич у праці «Історія українського війська», житомирський замок у XVI ст. був найбільшим за площею на теренах українських земель. Його розміри становили 130 х 115 м. На території замку знаходився старостинський палац, церква Святого Спаса, житлові будинки.

Важливою складовою оборонного комплексу Житомирського замку були підземні ходи. Одне з ранніх повідомлень про житомирські підземелля знайдено у варшавській «Газеті польській» № 99 за 1864 рік. У статті «Житомир під поглядом історичним» вже згадуванй Ян Прусіновський пише: