Католицький кафедральний собор Св. Софії

6

Рис. 8. Католицький кафедральний Св. Софії

На початку XVIII ст. тут з’явилися єзуїти. В 1724 році вони заснували монастир (костел зруйнований у XIX ст., келії збереглись дотепер). У 1746 році Замковий майдан прикрасився величною спорудою католицького кафедрального собору Св. Софії, найстарішою пам’яткою архітектури Житомира, що збереглася до сьогодні. У 1766 році на Дівочому полі (майдані) виник монастир сестер-жалібниць шаріток ордена Св. Вікентія, які не раз рятували городян від смертоносних морів. Сестри тримали лікарню, аптеку і сирітське училище (тепер шпиталь по вул. Фещенка-Чопівського).


У 1768 році Житомир став місцем трагічного фіналу визвольних змагань українського народу проти польських визискувачів — Коліївщини. Тут відбувся суд над її учасниками. До страти було засуджено кілька тисяч повстанців. Вирок виконали у приміському селі Кодня, про яке з того часу всією Україною ходить прислів’я: «Бодай тебе лиха Кодня не минула».

Рис. 9. Пам’ятний знак народним героям Коліївщини

Наступного року місто штурмував і захопив полк донських козаків. Майже всіх мешканців перебили, а будівлі спалили. Лишився непошкодженим лише бернардинський кляштор. Остаточно було зруйновано замок, який назавжди втратив своє оборонне значення. На його місці на початку XIX ст. було розбито Звягінцівський парк. Місто перетворилося на пустку, і тіла загиблих нікому було поховати. Почалася епідемія. І все ж місто не припинило існування. Протягом XVIII ст.

<b>Відбудова</b>

Житомир вже остаточно вирвався з тісних напівзруйнованих стін дерев’яного замку і розбігся вузенькими вуличками та хитросплетеним мереживом ще вужчих провулків. Пізніше почалася забудова вздовж основних торговельних шляхів: радомишльського (київського), вельського (до села Вільськ нинішнього Черняхівського району), станишівського (бердичівського) та левківського. Так виникли основні вулиці: Київська, Вельська (тепер Перемоги), Велика Бердичівська, Левківська (Корольова).

У1775 році Житомир визнаний польською Конституцією в числі столичних міст Польської Корони другим за значенням після Кракова.

У 1778 році в Житомирі розпочала діяльність Комісія доброго порядку. Одним з її завдань був «… огляд плаців, садів забудованих і незабудованих, міських нив, осілих і безгосподарних, передмість і вулиць, домів, а також спірних Грунтів» та складення інвентарю всіх міських ґрунтів на підставі давніх привілеїв. Велика пожежа, що сталася в ніч на 10 квітня 1781 року, спопелила майже всю центральну частину міста. Питання відбудови Житомира на деякий час відкинуло на другий план всі інші справи. Було вирішено забудовувати плаци відповідно до можливостей кожного власника, незалежно від його звання. Ширина головної вулиці, що вела від замку до монастиря бернардинців, визначалась у ЗО ліктів (більш як 17 м), розміри інших вулиць мали бути окреслені під час загального обміру міста та складання плану, робота над яким завершилась у вересні 1781 року. На ньому вперше позначились межі міста та прилеглих територій, а також міська забудова. План мав ще одне призначення — точно визначити межі всіх земельних володінь для вирішення спірної справи між житомирськими міщанами та старостою Яном — Каетаном Ільїнським.