Ще один цікавий факт

4

Ще один цікавий факт. При активній участі Антонія православна церква підтримувала урядову політику проти пияцтва. В Житомирі 1907 року було створено Анастасіївське братство. Одним з напрямів його діяльності став рух за тверезість. Крім нього, в місті існувало «Житомирське піклування про народну тверезість». Воно було відзначено великою золотою медаллю на міжнародній виставці в Італії в м. Турині.


<b> Останній Волинський архієпископ Євлогій Георгієвський </b>

Останній Волинський архієпископ Євлогій Георгієвський прийняв єпархію в переддень грандіозних потрясінь, які спіткали Російську імперію і призвели до її загибелі. Євлогія було призначено на посаду в червні 1914 року, а вже 1 серпня розпочалася Перша світова війна. Волинь опинилась у прифронтовій смузі і в повній мірі винесла на собі весь тягар воєнного часу. Не залишилося осторонь цих подій і місцеве духовенство. На долю Євлогія випали нелегкі випробування. Церква брала безпосередню участь у воєнних подіях — збір пожертвувань, піклування про біженців та поранених. Це далеко не повний перелік різноманітної діяльності волинського духовенства під керівництвом Євлогія. Та головною його заслугою було проведення організованої евакуації церковних парафій із західних повітів губернії.

Влітку 1915 року, під час великого відступу російської армії, сотні парафіяльних священиків та церковнослужителів змушені були залишати насиджені місця й рухатися вглиб території країни. Разом з домашнім скарбом вони вивозили церковне майно та архіви. Надати цьому процесу організованого характеру — на це і була спрямована основна увага архієпископа Євлогія. Важливе значення мало і своєчасне та правильне розміщення біженців та церковного майна. Особливо важким завданням була евакуація Почаївської лаври з бібліотекою, архівом, свічковим заводом, друкарнею. Вглиб країни виїхали і численні мешканці монастиря — ченці, послушники, духовні ієрархи. Лаврську братію розмістили у Тригірському монастирі. Частину майна перевезли до Житомира. Зокрема, у кафедральному соборі до 1918 року зберігалася Волинська святиня мощі Преподобного Іова Почаївського в срібній раці.

Найвище керівництво Волинської єпархії в особі Високо-преосвященного Антонія постійно дбало про зміцнення устоїв православної віри у краї.

13 січня 1914 року з метою консолідації всіх парафій Волинської єпархії, сприяння розвитку й процвітанню церковно-суспільного життя та плідної діяльності кожної парафії при Спасо — Преображенському соборі було організовано Волинське Єпархіальне Св. Володимиро — Василівське Братство, заступником якого став сам Імператор Микола II.