Сільське господарство посідало значне місце в заняттях населення. Міщани…

5

Сільське господарство посідало значне місце в заняттях населення. Міщани сплачували податки, утримували військовий постій, виконували численні замкові повинності. Вони були зобов’язані брати участь у ремонті та відбудові замку, надавати і заготовляти сіно для замкових потреб один день на рік. Крім того, міщани разом із замковою сторожею відбували нічну варту при замкових воротах. Під час ворожих нападів не лише міщани, а й решта населення повинні були зі зброєю в руках захищати місто та замок.


Основним елементом забудови феодального Житомира XIV першої половини XVI ст. була садибна. На своїх ділянках — «пляцах» — міські жителі будували житлові та господарські споруди. Житлові будинки споруджувались переважно з дерева, чому сприяла наявність навколо міста величезних, легкодоступних лісових масивів. За конструктивними особливостями будинки, як правило, були двохкамерними. У кожній з кімнат влаштовувалась піч (груба) з димарем. Іншим типом багатокамерного житла були будинки на дві житлові кімнати — світлиці, розділені загальним коридором — сіньми. Парадний хід оздоблювався ґанком. Головним покрівельним матеріалом служила дранка. Крім світлиць, сіней та ґанку в багатьох будинках була комора — приміщення, де зберігалось майно та продовольчі запаси. Іноді комори будувались окремо від будинку і становили один з елементів так званих «служб» — будівель господарського та виробничого призначення. Часто власники садиб здавали комори під житло особам, які його потребували. Найбільш простим і примітивним типом житла була халупа. За конструкцією це була споруда, сплетена з лози або хмизу і обмазана глиною. Халупи нагадували і стебки — приміщення, в яких утримувалась свійська худоба та птиця.

Садиби заможних городян і феодалів мали декілька житлових і господарських приміщень. Інтер’єр будинків відрізнявся багатством і вишуканістю. Зокрема, для облицювання печей використовувались керамічні кахлі з малюнками. Стіни світлиць оббивались полотном, прикрашались візерунками.

<b>Ремесло</b>

Одним з найважливіших елементів економіки феодальних міст України було ремісниче виробництво, а також близькі до ремесла спеціальності у промислах, пов’язані з виробництвом продуктів харчування, одягу, взуття та ін.

Які види ремесла були поширені в місті розповідають прізвища, занесені до міського інвентарю: Василь Гончар, Андрій Пекар, Мацей Коваль, Ян Тесля, Айзик Візник, Міхаль Кравець, Волько Кушнір, Гулько Цирулик, Нусім Шкляр, Абрагамко Тафльовий (той, що займався виробництвом тафель — віконного скла) та стріхар Козловський і маляр Розмариновський.

Судячи з прізвищ жителів, вказаних у люстраціях, можна припустити, що найбільше житомирян було зайнято у ковальсько-слюсарському виробництві, обробці шкір, гончарстві і спеціальностях, пов’язаних з сільським господарством. Важливою галуззю міського ремесла була деревообробка. Дерево як сировину для своїх виробів, а також як будівельний матеріал використовували бондарі, колісники, столяри, теслі. Зростання товарно-грошових відносин в економіці, накопичення значних коштів у міської верхівки створювали сприятливі умови для розвитку ювелірної справи. Представники цієї професії належали до найбільш заможної категорії ремісників.