Земельні володіння Собору

11

мав і своє земельне володіння. В 1876 році йому було нарізано 83 десятини, що належали Вільському державному маєтку. У володінні собору знаходилося також три дерев’яні водяні млини. Один з них — в селі Соколова Гора на річці Кам’янці, два інших — в селі Жерделів на річці Гуйві. Земля та млини здавалися в оренду. Крім цього, мав прибутки з відрахувань Державної казни, різних позик, пожертв тощо.


… Йшов час. Незважаючи на міцність і капітальність, будівля собору все ж вимагала ремонт), причому не лише косметичного. На початку XX ст. в стінах храму утворилися великі тріщини, які загрожували існуванню самої споруди. Тому реставраційні роботи розтягнулися на тривалий час-з 1899 по 1915 роки.

Для обстеження міцності храму в 1910 році було запрошено з Петербург) синодального архітектора, який виніс вердикт, що будівля знаходиться в надійному стані. В зв’язку з цим настоятель отримав дозвіл й надалі відправляти в соборі богослужіння. Проте єпархіальний архітектор В. Леонтович мав з цього приводу іншу думку. Він дійшов висновку, що синодальний архітектор недостатньо розуміється у специфіці місцевих ґрунтів та їх якостей, що місцеві спеціалісти в цьому відношенні мають більший досвід.

Рис. 47. Житомир у ХІХ ст. Гравюра Сестро де Лаутарикена

Рис. 48.Спасо-Преображенський кафедральний собор. Гравюра Сестро де Лаутарикена

Загальне керівництво реставрацією з 1911 року здійснював вищезгаданий відомий український зодчий, на той час Волинський єпархіальний архітектор Володимир Григорович Леонтович. Він залишив помітний слід в українському будівельному мистецтві і тому заслуговує на окрему розповідь.

В. Г. Леонтович

Народився В. Г. Леонтович 1881 року на Полтавщині, закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів. З 1905 року служив на Волині, займався реставрацією історико — архітектурних пам’яток. Зокрема, церкви Василія Великого в Овручі, Миколаївської церкви в Олевську, замку князів Острозьких в Острозі. Він же є автором архітектурно-меморіального ансамблю «Козацькі могили» на полі Берестецької битви.

До реконструкції Житомирського собору В. Г. Леонтович підійшов з великою відповідальністю. Ремонт було проведено настільки якісно, що протягом багатьох десятиліть господарі храму не мали проблем з порушеннями конструкції будівлі.

Рис. 49. Реконструкція собору

Над храмом, як і над усією країною, вже згущалися хмари. Перша світова війна, революція, згодом громадянська війна Свято — Яковлівська церква на Вільському (Російському) цвинтарі порушили усталений ритм мирного життя.