Таким чином, археологічні матеріали підтверджують…

4

Таким чином, археологічні матеріали підтверджують виникнення поселення на Замковій горі наприкінці IX ст., з якого і бере свій початок древній Житомир. А чому власне Житомир? Хто нарік його так милозвучно? Ось уже кілька століть із покоління в покоління житомирян передається легенда про ратника Житомира.


Наприкінці IX ст., коли один з перших князів Рюриковичів Олег, названий Віщим, убив київських легендарних правителів Аскольда і Діра, їхній ратник Житомир утік із своєю дружиною у прадавні ліси, де річка Кам’янка впадає в річку Тетерів, і на скелястій горі у 884 році звів фортечний замок з поселенням, яке стало називатися ім’ям його засновника…

Ця приваблива легенда про ратника Житомира, як персоніфікований топонімічний міф, має під собою реальне історичне підґрунтя, як, скажімо, легенда про полянського князя Кия, засновника Києва, що, згідно досліджень академіка Б. О. Рибакова, дістала реальну історичну основу.

Широкого розголосу легенда про ратника Житомира набрала з легкої руки Т. Вержбицького після виходу в світ його книжки «Краткое описание г. Житомира» в 1889 році. Легенда трактує, що назва міста походить від власного імені ратника Житомира. Такий тип імен, як справедливо зазначає житомирський археолог І. Ярмошик, був характерним для давніх слов’янських часів ще задовго до поширення християнства (наприклад, Житанег, Житобуд, Воежит, Веламир, Семир та ін). Отже, ім’я Житомир складається з двох частин: «Жит» і «мир». Згодом, як вважають прихильники цієї легенди, саме ім’я ратника Житомира було перенесено на засноване ним поселення.

На користь цієї легенди може опосередковано слугувати і факт, приведений житомирським істориком і краєзнавцем Яном Прусиновським у статті «Житомир під поглядом історичним» («Газета польська» за 1864 рік), який зазначає, що «житомирські міщани і в теперішній час особливо святкують день дев’ятого числа жовтня місяця, позначений у Слов’янськом)’ календарі іменем блаженного Житомира і вважають цей день місцевим святом».

Сьогодні вже неможливо визначити, хто і коли, використовуючи легенду про ратника Житомира, переніс її на дату заснування міста. Та попри всі умовності факт залишається фактом — офіційною датою заснування Житомира вважається 884 рік.

У перші століття свого існування економічний розвиток феодального Житомира, як і багатьох інших східнослов’янських міст, здійснювався на основі сільськогосподарського виробництва навколишньої округи. Важливу роль у формуванні міського життя відігравали і ремесла.

Навколо здійснювалось феодальне освоєння території: тут контролювалося полюддя і перерозподілявся додатковий землеробський продукт, на базі якого розвивалися торгівля і ремесло. Укріплення, побудоване в XI ст. на місці давнього «граду», яке згодом отримало назву «Замкова гора», визначило подальший розвиток Житомира, набуття ним місто-утворюючи функцій, зокрема політичних, військових (оборонних), адміністративних, торговельних, ремісничих, культових. Поступовий розвиток Житомира був перерваний монголо-татарською навалою. У 1241 році завойовники увірвалися на землі Правобережжя, захопили й спалили більшість міст краю, що лежали на їх шляху. Житомир та його околиці не були виключенням. Місто на півтора століття фактично перестало існувати. Лише у кінці XIV ст. на місці згарищ на Замковій горі зводиться дерев’яний замок. Розпочинається нова сторінка в історії феодального Житомира.