Як зазначалося в Статуті, головною метою новоствореного Братства…

5

Як зазначалося в Статуті, головною метою новоствореного Братства була всебічна підтримка релігійно-моральної, шкільно-просвітницької і культурно-економічної сторін церковного життя краю. Особлива увага зверталася на спорудження церков, облаштування цвинтарів, зміцнення віри і моралі. Окремо зверталася увага на виховання і просвітництво учнів, на ролі, бібліотек, читалень і поширення видань патріотичного спрямування, покликаних виховувати працелюбство і любов до вітчизни, а також зміцнення руської державності.


Діяльність Володимиро — Василівського Братства мала поширюватися на всі міста, містечки і села Волинської губернії. Щорічний внесок для братчиків становив п’ять рублів, що на той час становило значну суму. Особи, які бажали бути по життєвими дійсними членами Братства, мали зробити одночасний внесок не менше 100 рублів. Найавторитетніші братчики, які своєю діяльністю здобули визнання Братства, були відомі своїми працями чи великими пожертвуваннями, отримували звання почесних членів.

Діяльністю Братства керувала Рада у складі 12 осіб, якою керував Вікарний Єпископ, призначений Волинським і Житомирським архієпископом.

Володимиро- Василівське Братство займалося видавничою діяльністю. Особливо активно друкувалися брошури з морально-просвітницької тематики, спрямовані на викоренення п’янства, хуліганства, негідної поведінки та інших пороків. Розповідалося про національні руські традиції, звичаї та ідеали православної церкви. З 1916 року Братство започаткувало бібліотеку «Вольшская миссионерская книжечка», на сторінках якої активно пропагувалися устої православної віри, нищівній критиці піддавалися штундистські пресвітери та в цілому штундистська віра, місіонери якої — німецькі пресвітери — активізували свою діяльність в роки Першої світової війни серед населення Волині.

Протягом всієї своєї історії Преображенський був центром не лише духовного, а й громадського життя міста. Жодна більш-менш визначна подія місцевого чи загальнодержавного масштабу не залишалася поза увагою соборного духовенства. В стінах храму проходили урочисті богослужіння з приводу головних релігійних свят, подій в житті імператорського дому — тезоімеництв, народжень, шлюбів, смерті Августійших осіб. Тут лунали слова молитви про дарування російському вояцтву перемоги над ворогом та хвала Господу, якщо військова кампанія закінчувалася благополучно для російської зброї. Повідомлення про такі служби регулярно друкувалися на сторінках місцевої преси. Так, газета "Киевлянин" писала про урочисте богослужіння з приводу початку війни з Японією: 30 января в Житомирском кафедральном соборе в 2 часа дня бьіл отслужен архиерейским служением молебен о дарований русскому воинству победьі над неприятелем, с провозглашением долголетия их Императорскому Величеству, всему царствующему дому и победоносному воинству. Перед молебном бьіл прочитай Вмсочайший манифест. того дня был переполнен молящимися во главе с начальствующими лицами. Обширная площадь бьіла буквально запружена. По окончанию молебствия начальником 5 дивизии бьіл произведен команде нижних чинов парад. Воєнная музьша ис-полнила гимн "Боже, царя храни". По вислушании манифеста гласные житомирской городской думы на зкстренном собрании решили повергнуть к стопам Его Величества верноподданические чувства любви и преданности».