З інвентарю, що додавався до плану, загальна площа…

7

З інвентарю, що додавався до плану, загальна площа Житомира разом з передмістями становила 70 912 польських ліктів. Головним адміністративним та торговельним центром була Замкова гора та Поєзуїтська юридика. Тут знаходилась практично вся тодішня кам’яна забудова, торговельні ряди, ( два католицькі костьоли (кафедральний та поєзуїтський), Хрестовоздвиженська церква, єврейська молитовна школа, магістрат, величезний дерев’яний будинок, званий «Королівським палацом». Єдиною в місті чітко окресленою вулицею з суцільною забудовою була Київська (тепер Кафедральна), яка з’єднувала головну ринкову площу з площею при Бернардинському монастирі (тепер Соборна).


Рис. 10. Житомир та його околиці у ХІ — ХШ ст.

Остання, знаходячись вже за межами регулярної забудови, слугувала вузловим центром, до якого сходились головні міські під’їзні шляхи-дороги на Станишівку, Сінгури, Вереси, Вільськ. Згодом ці дороги перетворились на головні міські магістралі і стали тим каркасом, навколо якого в подальшому формувалась вулична мережа Житомира.

Власне міська частина з заходу і півдня обмежувалась річками Кам’янкою та Тетеревом, з півночі — дорогою до Барашів-ки (сучасна вулиця Короленка), з північного сходу — дорогами до Вільська і Станишівки і поділялась на дві ізольовані частини, які відокремлювалися одна від одної ринком та Поєзуїтською юридикою у старому місті (див. рис. 28, № 2).

На північ від Замкової гори, за долиною річки Рудавки, знаходились Подол, прилеглі до нього вулиці і урочище Кокрин. Тепер це район сучасних вулиць 8 Березня, Охрімової гори, Ольжича, Старовільської. До другої частини належала територія, що знаходилась в умовному трикутнику, який утворювався дорогами на Станишівку (тепер вулиця Велика Бердичівська), Сінгури (вулиця Черняхівського) та сучасною Пушкінською вулицею.

Забудова обох частин майже не відрізнялась між собою. Вона була повністю дерев’яною. Будинки тут, на відміну від центральної частини, розміщувались найчастіше в глибині садиб, тому чітка лінія забудови була відсутня. Для під’їзду до будинків існували численні провулочки та тупики всередині кварталів, що надавало тодішній планувальній структурі міста ще більшої хаотичності. Ця особливість міської забудови зберігалась і в подальший час.

З віддаленням від центру кількість забудови зменшувалась і переходила в групи окремих будівель. Це вже були передмістя, зайняті городами та фільварками" міщан і шляхти. Так, лише на одній Київській дорозі знаходились фільварки президента міста Флоріана Новицького, віце-президента Левандовського, віце-регента Поляковського. Приблизно в районі сучасного заводу «Електровимірювач», були фільварк і винокурня житомирського старости Яна Каетана Ільїнського.

На плані (рис. 10), крім власне міста, Подолу та Поєзуїтської юридики, позначаються «передмістя від Соколової гори і Крошні» та «передмістя від ріки Тетерів». Населення цих передмість належало, переважно, до міщанського стану і займалось, крім традиційних ремесел, сільським господарством. Цьому сприяла наявність великих площ, зайнятих полями, луками та сінокосами.