З відродженням державності та входженням…

4

З відродженням державності та входженням України до сім’ї цивілізованих країн нагальною потребою є представлення собі й світові надбань української архітектури як вагомого національного внеску в скарбницю світової культури. Однією з найвизначніших пам’яток світового архітектурного мистецтва безперечно є Спасо- Преображенський у Житомирі.


У кожній країні є міста, немовби обереги національної історії. Міста, що виросли на історичних перехрестях. У нашій державі це Київ, Львів, Полтава, Чернігів, Кам’янець Подільський, Луцьк, Острог, Крем’янець… Серед цих справжніх історико-культурних перлин України цілком заслужено ми називаємо і стародавній Житомир.

На основі аналізу давньоруського літопису і археологічних матеріалів, вчені дійшли висновку, що Житомир, як і багато інших східнослов’янських міст, сформувався переважно на базі племінного «граду» третьої чверті І тисячоліття н. е. "Град" був першим етапом у житті ранньофеодального Житомира. Як вважає академік П. Толочко, історія міста починається саме з «градів», а зовсім не з того моменту, коли він набуває класичних середньовікових рис.

Питання, відколи бере свій початок Житомир, як і з’ясування походження назви міста, хвилює не одне покоління дослідників історії Житомира.

Археологи, використовуючи метод картографування, у певній мірі зуміли реконструювати давне історичне минуле території Житомира і його околиць. Виявлені археологічні пам’ятки дозволили встановити дослідникам три джерела давньоруського часу: Зарічанське, Соколовське, Житомирське. Всього ж тут відомо понад 20 місцезнаходжень з матеріалами давньоруського часу.

Житомирське джерело давньоруських пам’яток складається з курганної групи на Мальованці, трьох поселень і городища з навколишнім посадом, розміщених в історичній частині міста (Замкова гора, Поділ, Охрімова гора). Територія історичного центру Житомира — Замкової гори — являє собою витягнуте з південного сходу на північний захід мис — плато, загальною площею понад 3 га. В результаті розвідувальних робіт, проведених експедицією Житомирського краєзнавчого музею, виявлено пам’ятки, що відносяться до IX — середини XIII ст. їх хронологія визначалася за типологічними особливостями керамічного матеріалу. Групу ліпної товстостінної кераміки дослідники відносять до кінця ГХ-Х ст. Друга група, до якої входять фрагменти гончарних горщиків з орнаментом, датуються ХІІ-ХШ ст.